«Астматичний пояс» Бронкса або «астматичний коридор» Бронкса — це уявна географічна смуга, де зосереджені особливо високі рівні захворюваності на астму. Йдеться про райони Південного Бронкса, зокрема: Mott Haven, Port Morris та Hunts Point. Ці райони часто згадуються в дослідженнях через надзвичайно високі показники госпіталізацій, викликаних бронхіальною астмою, пов’язаних із забрудненням повітря від вантажного транспорту, станцій сміття та промислових об’єктів. Про причини виникнення, глибину та шляхи розв’язання цієї проблеми у межах екологічного расизму — далі на bronx.name.
Екологічний расизм
У США давно зафіксовані значні расові та етнічні відмінності щодо того, хто страждає від екологічного забруднення.
«Расово-етнічні відмінності у впливі забруднення та споживанні товарів та послуг у США добре задокументовані. Декому може здатися інтуїтивним, що в середньому чорношкірі та латиноамериканські меншини несуть непропорційний тягар забруднення повітря, спричиненого переважно білими неіспаномовними, але цей ефект раніше не був безпосередньо встановлений, не кажучи вже про кількісну оцінку. Наше дослідження підтвердило те, що кольорові спільноти стверджували роками», – каже провідний автор звіту Національної академії наук, Крістофер Тессум.
Як свідчить звіт, афроамериканці зазнають на 56% більшого рівня забруднення, ніж спричиняє їхній власний спосіб життя та споживання, а латиноамериканці – на 63%. У той час як білі американці, навпаки, «виграють» від забруднення – вони вдихають на 17% менше забрудненого повітря, ніж створюють. Ці дані є яскравим прикладом явища, відомого як «екологічний расизм» — системної несправедливості, коли чорношкірі, латиноамериканці, корінні народи та інші маргіналізовані громади стикаються з непропорційним впливом шкідливих речовин у довкіллі. Забруднення повітря, ґрунту й води призводить до серйозних проблем зі здоров’ям, включно з підвищеним ризиком розвитку раку, діабету, астми та інших хронічних захворювань.
Історично американська екологічна політика часто сприяла багатим білим громадам, залишаючи бідні райони — переважно населені кольоровим населенням — поруч із заводами, сміттєзвалищами та небезпечними промисловими об’єктами. Ще одне дослідження показало, що 75% місць утилізації токсичних відходів розміщені в районах, де живуть малозабезпечені небілі мешканці.
Серед найбільш кричущих прикладів екологічного расизму — «Алея раку» в Луїзіані, регіон між Батон-Ружем та Новим Орлеаном. Тут розташовано понад 200 підприємств нафтохімічної галузі, а більшість місцевого населення — чорношкірі. Люди в цій зоні мають в десятки разів вищий ризик розвитку раку, хвороб дихальних шляхів, проблем із фертильністю, ускладнень під час вагітності.
Інший відомий випадок — водна криза у Флінті, штат Мічиган, де у 2014 році влада вирішила економити кошти, перевівши місто на забруднене джерело водопостачання. В результаті тисячі мешканців, переважно афроамериканці, протягом років вживали воду з високим вмістом свинцю. Це спричинило масштабні проблеми зі здоров’ям — від ураження мозку в дітей до смертельного спалаху хвороби легіонерів.
Астма та Нью-Йорк
Ще одна болюча екологічна проблема Америки — «астматичний пояс» Бронкса. Астма — це хронічне захворювання легень, яке ускладнює дихання через запалення й набряк дихальних шляхів, а також надмірне утворення слизу. Основні симптоми включають хрипи, задишку, відчуття стискання в грудях та кашель. Це захворювання може з’являтися в будь-якому віці, але особливо часто вражає дітей й суттєво знижує якість життя.
Серед чинників, які можуть спровокувати загострення астми, — алергени, забруднення повітря, сильна спека або холод, респіраторні інфекції та фізичне навантаження. Хоча повністю вилікувати астму поки неможливо, її можна контролювати. Для цього важливо виявляти та уникати тригерів, регулярно перевіряти стан дихальних шляхів та використовувати відповідні ліки — бронходилататори та протизапальні засоби.
На сьогодні астма вражає приблизно 26 мільйонів жителів США, з яких понад 6 мільйонів — діти. Серед дітей поширеність астми становить 9,4%, що вище, ніж серед дорослих (7,7%). Щороку внаслідок астми в країні помирає понад 4 тисячі людей.
Хоча хвороба є поширеною, її часто недооцінюють або неправильно лікують — особливо в малозабезпечених громадах. Найгірша ситуація — у спільнотах із низьким рівнем доходу, де живуть переважно чорношкірі та латиноамериканські родини. У таких районах астма значно частіше призводить до госпіталізацій та навіть смертей. За даними CDC, смертність від астми серед темношкірих та латиноамериканців утричі вища, ніж серед білих американців.
Астма — це не лише медична, а й соціально-екологічна проблема. І її розв’язання потребує системного підходу: від зміни політики землекористування до культурно чутливого підходу до охорони здоров’я, від створення зелених зон до реального врахування голосів самих громад.
Бронкс — червоний прапорець
Нью-Йорк, а зокрема Бронкс, є одним із найпроблемніших регіонів у США щодо дитячої астми. Саме там реєструється найбільша кількість госпіталізацій та смертей серед дітей та молоді. Бронкс має найвищий рівень поширення астми серед усіх п’яти боро Нью-Йорка. Рівень бідності тут становить 26%, що набагато вище за національний показник у 11%, й це може бути одним із чинників, що сприяють тяжкому перебігу хвороби.
Південний Бронкс, зокрема район Мотт-Гейвен, відомий як одне з найбільш забруднених місць у Нью-Йорку. Тут перетинається кілька великих автомагістралей, функціонують склади та промислові об’єкти, серед яких й розподільчий центр продуктів Hunts Point, куди щодня прямують тисячі дизельних вантажівок.
Викиди з транспорту, складів, друкарень та сміттєвозів — все це створює смертоносну хмару забруднення, яку щодня вдихають мешканці Бронкса. Більшість із них — це малозабезпечені родини чорношкірих та латиноамериканців. Як кажуть місцеві, майже кожна родина має хворих на астму. Клініки переповнені, а багато дітей ростуть, постійно перебуваючи під загрозою нападів.
Корінь проблеми — в екологічній нерівності, яка формувалася роками. Завдяки історичній сегрегації, расистському зонуванню та плануванню інфраструктури індустріальні зони та автошляхи розміщували саме в районах із низькими доходами. Як наслідок, жителі цих кварталів отримали несправедливий тягар — хвороби, загрози для дітей та втрачену якість життя.
Попри спроби впровадити програми для боротьби з астмою, розрив у якості медичної допомоги між багатими та бідними громадами залишається значним. Причини — не лише у фінансах, а й у соціальних умовах: освіті, доступі до медичних послуг, умовах проживання. До цього додаються культурні бар’єри — наприклад, недовіра до ліків або непослідовне їх використання через особисті чи традиційні переконання. Це погіршує ефективність самостійного контролю астми.
Мотт-Гейвен — ілюстрація того, як екологічна та соціальна нерівність переплітаються.
Місцеві активісти, такі як South Bronx Unite і The Point CDC, вже багато років намагаються змінити ситуацію. Вони інформують громаду, залучають молодь до активізму, відстоюють права на чисте повітря, виступають за створення зелених зон, як-от парк Святої Марії. Хоча це лише невеликі кроки, вони мають значення — бо навіть один парк може покращити здоров’я мешканців.
Політичний вплив на проблему
Одним із гучних голосів у темі «астматичного поясу» Бронкса стала конгресвумен Александрія Окасіо-Кортес. У виступах перед Конгресом вона не раз наголошувала, що екологічна справедливість – це не питання еліт, а базове питання якості життя. Вона закликала політиків не ігнорувати потребу людей у чистому повітрі й воді, особливо в таких районах, як Південний Бронкс.
Ще один політик, який активно виступає з ініціативами проти забруднення повітря у Бронксі — Річі Торрес. Він разом із конгресменами Кастор (Флорида) та Блантом Рочестером (Делавер) представив «Закон про моніторинг якості повітря в рамках екологічної справедливості». Цей закон передбачає створення п’ятирічної пілотної програми з річним бюджетом у 100 мільйонів доларів.
Мета – дати громадам інструменти для гіперлокального відстеження якості повітря. Програма дозволить:
- співпрацю між урядом та громадою;
- встановлення сенсорів для вимірювання забруднення на рівні кварталів;
- створення інтерактивних мап та інформування громад про небезпечні зони;
- розробку планів дій для покращення ситуації.
«Ми не можемо боротися з проблемою, яку не бачимо. Цей законопроєкт дозволить точно визначати джерела забруднення та допоможе громадам діяти», — зазначив Торрес.
Організації South Bronx Unite та Loving the Bronx, які роками борються за екологічну справедливість, підтримали ініціативу.
«Цей закон врятує життя. Ми давно добивалися доступу до реальних даних про повітря, щоб зрозуміти, як саме страждає наша громада», — сказав Майкл Джонсон, співзасновник South Bronx Unite.
Торрес та активісти також виступають за закриття або реконструкцію автомагістралі Cross-Bronx Expressway, впровадження очисних систем повітря та нових екотехнологій, а також створення зелених зон та зменшення вантажного трафіку у Південному Бронксі.
Ці кроки є частиною ширшої боротьби за екологічну справедливість — за право дихати чистим повітрям незалежно від того, в якому районі ти живеш.