Ми часто чуємо слова – Бронкс, Південний Бронкс, злочинність в Бронксі, екологічні проблеми в Бронксі й таке інше. Але для більшості з нас невідомо, що назву цей боро Нью-Йорка отримав від назви річки, а вона своє від шведського поселенця Йонаса Бронка. Якщо з колоністом із Швеції все зрозуміло, адже він поселився на землях, де зараз знаходиться Бронкс і дав своє ім’я річці, а вона відповідно місцевості. А тому детальніше про річку Бронкс та її значення для Бронксу розповість видання bronx.name
Фізичні характеристики річки
Довжина річки – 24 милі або 39 км, якщо рахувати за метричною системою. Вона протікає через південно-східний Нью-Йорк і охоплює територію 38,4 квадратних миль (99 км2). Ця річка разом з річкою Хатчінсон є однією з двох річок, що є прісноводними і протікають через місто. На початку заснування міста і в часи, коли кількість мешканців була незначною, цієї води вистачало. Але з часом населення міста зростало і довелось проводити водогін на річці Кротон у штаті Нью-Йорк. Але це інша історія і повернемось до нашої річки Бронкс.
Спочатку вона текла до нинішнього водосховища Кенсіко, що знаходилось в окрузі Вестчестер на північ від Нью-Йорка. Але було збудовано греблю цього водосховища і це призвело до ситуації, коли у 1885 р. річка була відрізана від природного витоку, і на сьогодні її джерелом є невелика притока.
Сьогодні Бронкс тече з півночі на південь біля Уайт-Плейнс, далі вона повертає на південний захід і вже протікає через північні передмістя Нью-Йорка: Еджмонт, Тукахо, Істчестер і Бронксвіль. Завдяки цьому річка утворює своєрідний кордон між містами Йонкерс і Маунт-Вернон, а також між Східним та Західним Бронксом, Саундв’ю та Хантс-Пойнт, Нью-Йоркським ботанічним садом і зоопарком.
До складу відкритого простору річки входять кладовище Вудлон (400 акрів); Бронкс-парк (718 акрів); Парк Кротона (128 акрів); і Саундв’ю Парк (196 акрів).
Історія річки та її назва
З давніх-давен річка відігравала важливу роль у взаємовідносинах індіанських племен. Зокрема, вже в XVII ст. вона слугувала в якості кордону між групами сахемів, що входили до конфедерації Wecquaesgeek. З появою тут європейських колоністів-колонізаторів східний берег річки також був кордоном для сіваной (Siwanoy), шукачів молюсків та рибалок. Ця ж лінія кордону збереглася, коли тут почали поселятися голландці та англійці на постійній основі.
Назва річки змінювалась протягом століть. Зокрема, повідомлялося, що один з елементів її назви, а саме – «acca» був представлений в топонімі Лонг-Айленда, як Accabonac і його деформували у слово, що більше відповідає європейському звучанню «aque». А тому певний час вона називалася «Аквеханг». А з 1639 р. завдяки тому, що Йонас Бронк придбав урочище між річкою Гарлем і річкою «Аквеханг», остання почала називатися Бронкс.
Зміна річки
Річка не змінювалась протягом багатьох століть поки Нью-Йорк не почав активно заселятися. До ХІХ ст. до верхів’я річки Бронкс входили невеликі потічки у верхній течії водосховища Кенсіко. На цей час річка повільно петляла через ліси і болота, боброві гатки, долини. Були місця, де річка звужувалась через яри та скелясту місцевість, зокрема такий довгий яр зараз на місці Ботанічного саду Нью-Йорка. Вона впадала в Іст-Рівер, проходячи через заплаву солончаку. Привабливість річки на початку 16 ст. пояснювалась великою кількістю бобрів, а тому ця місцевість (500 акрів) була придбана Йонасом Бронком в індіанців племені Мохеган. В наступні десятиліття тут виросла значна кількість млинів. Вже до середини 1750 р. 12 млинів крутили свої колеса завдяки енергії річки. Вони виробляли не лише борошно, а й папір, кераміку, гобелени, бочки, нюхальний тютюн. Навколо росло чимало дерев, а тому місцевість використовувалася і для лісозаготівель. Вода в річці вважалася чистою і придатною для питання аж до 1820-1830-х рр.
Забруднення
Ближче до середини ХІХ ст. річка поступово втратила свою природну свіжість, красу, неповторність і перетворилася на місце, куди зливають промислові відходи. Одним із підприємств, що не зважало на річку і протягом багатьох років скидало у неї різноманітне сміття, була нюхальна фабрика Lorillard. Сьогодні вона знаходиться на території Нью-Йоркського ботанічного саду в якості історичного об’єкту.
В наступні роки виробництво на річці почало занепадати, але виросла кількість будинків на її берегах. В 1948 рр. русло річки було змінено і цим самим усунено кривизну її течії в Бронксвіллі. Це дало змогу добудувати приміщення до лікарні Лоуренса. Але перед початком будівництва археологи розкопали на місці річки піщану косу, яка показала вченим, що річка існувала тут сотні років.
Річка в ХХІ ст.
В наш час річка значно потерпає від людської діяльності. А тому екологічні групи разом з Bronx River Alliance пропонують повернути її до початкового стану. Однією з цілей активістів є повернення річці статусу чистої водної артерії. Значну підтримку річці стабільно надає конгресмен США Хосе Серрано, який протягом кількох років зумів забезпечити на її утримання 14,6 мільйонів доларів федерального фінансування. Це дало можливість припинити скидання в річку неочищених стічних вод з муніципалітетів Скарсдейл, Уайт-Плейнс, Маунт-Вернон, Грінбург та міста Вестчестера з 2007 р.
Але проблема забруднення річки залишається. А тому коаліція водозабору річки, до якої входять місцеві державні установи, ініціативні громадяни, некомерційні організації, створила план управління водозабором, який передбачав зменшення забруднення річки стоками та покращення якості води.
Починаючи з березня 2006 р., річку зарибнили алевіями, яких привезли з Коннектикута. Вони розмножуються у верхній частині річки. Мальки влітку живуть в річці, а восени пливуть в море, щоб через 3-5 років повернутися на місця нересту. Таке зарибнення відбувається протягом 5 років, щоб постійно створювати нові популяції риб. До речі, цю рибу ще називають «річковим оселедцем». Вона займає важливе місце в харчовому ланцюгу та допомагає зменшити евтрофікацію водойм (природне явище, яке проявляється в зміні забарвлення води внаслідок масового розмноження мікроскопічних водоростей).
Також планується зведення рибних сходів над трьома дамбами, щоб риба отримала доступ до місць нересту. Один з проходів було збудовано в 2015 р. на дамбі 182-ї вулиці.
В лютому 2007 р. біологи помітили в річці бобра, якого тут не бачили близько 200 років. А тому його поява викликала фурор та радість. Бобра було названо Хосе Серрано на честь законодавця, що допомагав річці. Влітку 2010 р. тут з’явився ще один бобер, що подвоїло їх популяцію в руслі річки. До речі, бобри – це важлива частина екосистеми міста. Бобри навіть зображені на офіційній печатці та прапорі міста.
Сьогодні річка Бронкс – це місце відпочинку для ньюйоркців. Вздовж неї є велодоріжки, зелені насадження, місця для веслування на каное, монорейкова дорога, парки, пішохідні доріжки, пірси для каяків, водоспади та водопропускні труби, що впливають розмноження, напрямки руху риби, зменшуючи її популяцію та захищаючи її від хижаків, зменшуючи конкуренцію за їжу та обмежуючи можливість гібридизації та хвороб.