Як то кажуть: «Випадковості не випадкові». Хтозна, чи мали б змогу жителі Бронксу куштувати ароматне вино з долини Гудзону, якби Ентоні Мілеа не іммігрував багато років тому до США? Або якби його онуки не заснували фірму з лізингу вантажівок? Чи не стали експериментувати з садівництвом та не спробували заради інтересу виростити виноград на сімейній фермі? Хай там як, все склалося так, як склалося. Тож сьогодні розкажемо вам історію, як у долині Гудзон зʼявилися амбіційні італійці, які започаткували велику виноробну імперію, та чому для збуту своєї елітної продукції вони обрали досить непрестижний район Нью-Йорку — Бронкс. Далі на bronxname.
Виноробство у штаті Нью-Йорк
Якось так склалося, що у штат Нью-Йорк вже було кілька спроб розвинути галузь виноробства: висаджувалися виноградники, залучалися інвестиції, будувалися переробні станції. Але репутація цих вин була, мʼяко кажучи, не дуже. Чомусь вони виходили занадто солодкими, не мали глибоких смакових відтінків та не вражали сомельє. Клімат завжди був гальмуючим фактором для виноробів, які наважувалися розпочати тут свою справу. Треба було дуже уважно маневрувати між змінами вологості та температури, додаючи чи виключаючи з програми догляду за виноградом ті чи інші процедури.
Так, штат Нью-Йорк має особливий теруар, але якщо вміти пристосуватися до нього, можна виростити дуже добрий виноград. Взагалі то, місцеві природно-кліматичні умови, особливості рельєфу та ґрунту дуже схожі на французьку Бургундію. Тому, якщо правильно оптимізувати кожній окремий сорт винограду під наявний теруар, тут можна робити якісне й смачне вино. Це як раз це і довела родина Мілеа.
З чого все починалося
У 1908 році в Мессіні (Італія) стався руйнівний землетрус. Потім всі будинки на березі постраждали від великого цунамі. Внаслідок цих стихійних катастроф житло Ентоні Мілеа було вщент зруйновано. Тож він вирішив відправився на пошуки кращої долі, яка завела його до США. У 1920 році Ентоні, трохи оговтались від кардинальних змін в житті, придбав невелику ферму в долині річки Гудзон. Це був маленький старий будиночок 1747 року у тихому селищі Штаатсбург. До речі, колись цей будинок належав Рубену Спенсеру, колезі Джорджа Вашингтона. Там Ентоні створив сімʼю та жив спокійним безтурботним життям, дуже любив працювати й відпочивати у великому саду. Та діти виросли й захотіли жити у великому місті, тож ферму продали.
Та мабуть, Ентоні все ж таки зміг привити дітям любов до землі та природи. Адже через кілька десятиліть, у 1984 році, його онук та правнук — Джо й Баррі Мілеа повернулися на стару ферму діда та викупили її на знак шани родинній спадщині. 27 акрів землі, затишний будинок, яблуневий сад. Це стало ідеальним місцем для відпочинку всією родиною після бурхливих робочих тижнів у мегаполісі. Але чим далі, тим рідше всім хотілося покидати ферму. Джо та Баррі постійно шукали привід затриматися тут якнайдовше. Одним з таких приводів і стала спроба виростити виноград.
Від яблук до вина
Почалося все з пʼяти рядків експериментального винограду, а далі «все як в тумані». Баррі Мілеа не на жарт захопився спочатку вирощуванням винограду, а потім вже безпосередньо самим виноробством. Він заручився підтримкою надійних партнерів — Еда Еванса, офіцера поліції Нью-Йорка у відставці з Бронксу, який зараз є менеджером ферми, та Брюса Тріппа, місцевого винороба, — й справи швидко пішли вгору.
Ферму потроху розширювали, докупляли все нові та нові акри. До справи також активно долучилася дружина Баррі — Санг.
Треба також відмітити той факт, що вино взагалі було не дуже популярним у США до 70-х років. Здебільшого його споживали іммігранти. Тому і бажаючих активно розвивати галузь виноробства, тим паче у складному для цієї мети регіоні штату Нью-Йорк, було мало. Таким чином, відсутність великої конкуренції та набуття популярності нового формату «від ферми до столу», який стрімко розвивався тоді по всій Америці, дали змогу Milea Estate Vineyard зайняти провідне місце на ринку.
Про громадські фермерські центри Бронксу читайте в статті.
Виноградники Milea Estate
Зараз на фермі родини Мілеа вирощують кілька сортів винограду. Серед них класичні: Шардоне, Піно Нуар, Каберне Фран й Рислінг. Також є легендарний австрійський білий Грюнер Вельтлінер та червоний Блауфранкіш — виноград, який особливо високо цінується у Німеччині та Центральній Європі. Справжньою гордістю Мілеа є два преміальні сорти, унікальні для долини Гудзону: французько-американський Трамінетт та німецько-американський Регент.
Коли Баррі питають: «Який ваш улюблений виноград?», він ніколи не називає певний сорт: «Наш Піно Нуар чудовий, я обожнюю Каберне Фран, але це все одно, що запитати у батьків: «Яка ваша дитина вам подобається більше?».
Також на фермі продовжують й досі вирощувати яблука та роблять з них сидр у трьох варіаціях: сухий, екстрасухий та бочковий.
Сьогодні площа Milea Estate Vineyard становить вже 102 акри у порівнянні з початковими 27.
Та на цьому, мабуть, Мілеа не зупиняться. Розширюється постійно й команда. До неї вже долучився винороб Рівер Аллан, шеф-кухар Давід Кім, який працював раніше у NYC’s Bouley, та менеджерка Міна До (вона була у керівництві таких закладів як Bouley, Nomad та The Chef’s Table at Brooklyn Fare).
Керує виробництвом Рассел Мосс, колишній співробітник факультету виноробства Корнельського університету та консультант з виноробства південноазіатського королівства Бутан. В здобутку Milea Estate Vineyard вже безліч нагород та відзнак.
Звʼязок Milea Estate з Бронксом
А тепер повернемося трохи назад, щоб зрозуміти, як все ж таки елітна виноробня в долині Гудзон повʼязана з непрезентабельним Бронксом. Все просто. До того, як викупити старий маєток діда та оселитися на сонячній фермі в Штаатсбурзі, Баррі Мілеа будував бізнес саме у цьому районі Нью-Йорка. І не просто будував, а все ж таки успішно це зробив. Адже прізвище Мілеа асоціюється у всіх жителів Бронксу у першу чергу не з вином, а з великими вантажівками, які можна часто зустріти вулицями міста.
Баррі Мілеа виріс у Бронксі, багато років працював водієм та на будівництві. Він згадує, що жив тоді в маленькій квартирі, куди приходив лише переночувати, бо працював по 18-20 годин на добу. Та у 80-х роках чоловік все ж таки наважився відкрити власну компанію з лізингу комерційних вантажівок у Бронксі. Баррі відчував, що бізнес має стати успішним, адже бачив по роботі, що ця послуга має великий попит та майже не має конкуренції.
Так і сталося, справи швидко пішли вгору. Ще одним вдалим бізнес-рішенням стало орієнтування на екологічний автоформат. Після спалаху захворювань на астму у Бронксі Мілеа зрозумів, що треба переходити на автівки, що працюють на альтернативній енергії. Так з’явився великий парк електричних вантажівок Milea.
Статтю про екологічний транспорт в Бронксі читайте за посиланням.
Значним сегментом партнерів Мілеа був саме ресторанний бізнес. Баррі співпрацював з усіма великими ресторанами Бронксу та всього Нью-Йорку. Тому, звичайно, коли він захопився виноробством, не було сумнівів, куди в першу чергу продавати вино з Milea Estate Vineyard.
Долина Гудзон у Бронксі
Баррі Мілеа завжди з теплотою та радістю згадує Бронкс, він прожив там багато років, збудував успішний бізнес та зустрів справжнє кохання. Тож, попри те, що тепер його відділяє від Бронксу 80 миль, він захотів поділитися своїм новим успіхом саме з мешканцями цього району Нью-Йорку.
«Я хочу, щоб весь цей регіон процвітав. Наші продукти повинні бути в ресторанах Бронксу. Оскільки моя ферма розташована в долині Гудзона, і я насолоджуюся нею, я хочу перенести те, що я там відчув, у Бронкс і Нью-Йорк. Це моя ціль. Ми намагаємося перенести долину Гудзона в Бронкс, щоб його мешканці відчули все те, що відчуваємо там ми», — каже Баррі Мілеа.
Тож можна сказати, що з Milea Estate Vineyard Баррі та Санг Мілеа втілили в життя давнє прагнення та мрію — доставляти екологічно вироблені регіональні вина екологічним способом до кращих ресторанів Нью-Йорку, одночасно підтримуючи місцевих фермерів у долині річки Гудзон.