Brother Islands — це два невеликі, безлюдні острови в Іст-Рівер, на сході Нью-Йорка. Вони входять до складу Бронкса, мають як історичну, так і природоохоронну цінність. По історію виникнення цих братських островів та цікаві факти, що з ними повʼязані, — далі на bronx.name.
Історія відкриття та назви островів
Brother Islands мають довгу й цікаву історію, що почалася ще в добу перших європейських колонізаторів. У 1614 році ці два крихітні клаптики суші були офіційно названі Голландською Вест-Індською компанією De Gesellen — у перекладі з нідерландської «компаньйони» або ж «брати». Саме ця назва, за однією з версій, згодом трансформувалася в нинішню — North Brother та South Brother. Деякі джерела також приписують найменування цих островів мореплавцю Адріану Блоку — одному з перших європейців, які досліджували узбережжя сучасного Нью-Йорка.
До кінця XVII століття контроль над островами перейшов до британців. У 1695 році корона передала їх у власність Джеймсу Грему — першому генеральному прокурору колонії Нью-Йорк. Втім, він не використовував острови, адже води навколо були надто небезпечними для навігації, що ускладнювало будь-який розвиток або забудову.
Ще у 1791 році обидва острови, North Brother і South Brother, продавалися на аукціоні в кав’ярні Merchants, центрі комерційного життя Нью-Йорка того часу. Їх рекламували як вигідне місце для лоцманської станції або навіть будинку розваг, завдяки зручному розташуванню біля річки. У описі йшлося, що на North Brother вже є будинок, сарай, фруктовий сад і навіть запаси дров. Але ніхто так і не наважився запустити цей бізнес-проєкт.
Спочатку обидва острови входили до складу округу Квінз. Проте з часом їх адміністративна належність змінювалася. У 1870 році, ще до об’єднання п’яти боро в одне місто Нью-Йорк, острови були включені до складу новоутвореного міста Лонг-Айленд-Сіті. Після консолідації міста в 1898 році вони поступово стали частиною Бронкса. North Brother Island був офіційно переданий до нього 8 червня 1881 року, а South Brother Island — лише 16 квітня 1964 року.
Особливий статус островів
Острів North Brother займає приблизно 20 акрів (понад 8 гектарів), а менший South Brother — близько 6 акрів (2,4 гектара). Обидва острови офіційно є частиною міського заповідника дикої природи.
Доступ для широкої публіки до обох островів суворо обмежено. Втім, іноді дозволи можуть отримати вчені-дослідники, екологи або журналісти — у супроводі працівника Департаменту парків, який забезпечує контроль за перебуванням на території.
З 1980-х до початку 2000-х років North Brother слугував важливим осередком для колоній чорнокороної нічної чаплі — однієї з найвиразніших болотних пташок Нью-Йорка. Протягом певного періоду це було одне з найбільших місць їхнього гніздування в регіоні. Але до 2008 року ці птахи зникли з острова з невідомих причин. Попри це, покинуті споруди, які залишилися на острові з минулого, досі приваблюють інших пернатих, зокрема сільських ластівок, що активно гніздяться там.
South Brother натомість став справжнім прихистком для колоній болотних птахів. Густі чагарники, що вкривають острів, створюють ідеальні умови для гніздування кількох видів: чорнокороної нічної чаплі, великої чаплі, білої чаплі та двочубого баклана. Протягом понад двадцяти років гніздування на острові контролює Нью-Йоркський альянс птахів (New York City Audubon), який регулярно проводить моніторинг чисельності та видового складу колоній.
South Brother Island
У середині XIX століття острів South Brother тимчасово перетворився на сміттєвий полігон для Нью-Йорка. Альфред Вайт, відповідальний за охорону здоров’я міста, ухвалив рішення використовувати цей ізольований клаптик суші для утилізації міського сміття — сюди вивозили гній, тваринні туші, відходи м’ясоперероблення та інші залишки життєдіяльності мегаполіса. Ідея здавалася практичною — перенести смердючі й небезпечні відходи якомога далі від щільно забудованого центру.
Однак South Brother розташований усього за пів милі від узбережжя Бронкса, де свої розкішні маєтки мали представники нью-йоркської еліти, зокрема спадкоємці тютюнових імперій — Вільям Лігетт та Джейкоб Лоріллард. Крім того, неприємні запахи та потенційна загроза для здоров’я докучали мешканцям прибережних сіл у Квінзі. Саме спільний тиск заможних мешканців Бронкса та громади Квінза змусив Верховний суд округу Квінз втрутитися. Згодом діяльність сміттєзвалища на острові було припинено.
У 1975 році місто продало острів South Brother компанії Hampton Scows Inc., що базувалася на Лонг-Айленді, за символічну суму — всього 10 доларів. Хоча нові власники й сплачували щорічні податки, жодної забудови чи розвитку території не відбулося.
Лише у 2007 році почалася нова сторінка в історії острова. Завдяки федеральному гранту в розмірі 2 мільйонів доларів, острів викупили Товариство охорони дикої природи (Wildlife Conservation Society) та громадська організація POINT CDC. Трансакцію оформив Траст громадських земель, який передав острів під юрисдикцію Департаменту парків Нью-Йорка.
Відтоді South Brother має офіційний статус заповідника дикої природи. Це 13-й острів, який місто передало під охорону паркового відомства. Тепер ним опікуються Департамент парків та зоопарк Бронкса, зберігаючи недоторканість цього унікального природного осередку посеред міського ландшафту.
North Brother Island: 7 цікавих фактів
Острів North Brother — покинуте місце, що сьогодні відоме хіба що завдяки фотосесіям його мальовничих руїн. Але за розваленими стінами та заростями приховується багатошарова історія. Нижче — сім маловідомих фактів про острів, зібраних на основі книги Крістофера Пейна та Рендалла Мейсона «North Brother Island: The Last Unknown Place in New York City».
- На острові збереглися залишки старого маяка.
Першу спробу побудувати маяк на острові зробили ще у 1829 році, але вона провалилася через відмову землевласників. У 1868 році федеральний уряд нарешті придбав землю на південному краю острова, й тут з’явився невеликий маяк із восьмикутною вежею та мансардним дахом — перша капітальна споруда на North Brother. Сліди цього маяка досі можна розгледіти серед заростей.
- Лікарня на острові успішно боролася з епідеміями.
У 1880-х роках місто вирішило перенести лікарню для інфекційних хвороб з острова Блеквеллс (тепер — острів Рузвельта) на North Brother. Тут лікували хворих на черевний тиф, віспу, туберкульоз.
- «Тифозна Мері» померла саме тут
North Brother став місцем ув’язнення для однієї з найсумнозвісніших фігур епохи — Мері Меллон, більш відомої як «Тифозна Мері». Вона була безсимптомною носійкою тифу й працювала кухаркою для багатих родин, інфікуючи десятки людей. Вперше її ізолювали на острові у 1907-1910 роках. Після короткого звільнення вона повернулася до тієї ж роботи під вигаданим ім’ям, знову спричинивши спалах хвороби. У 1915 році її знову помістили на North Brother, де вона провела решту життя в ізоляції до смерті в 1938 році.
- Одна з найстрашніших нью-йоркських трагедій сталася біля берегів острова.
До терактів 11 вересня найбільшою трагедією в історії Нью-Йорка вважалося затоплення корабля General Slocum 15 червня 1904 року. Судно, яке перевозило понад 1300 членів німецько-американської громади з церкви Святого Марка на пікнік, загорілося просто на воді. Невідповідні рятувальні засоби, паніка серед пасажирів та відсутність координації з боку екіпажу перетворили пожежу на катастрофу. Замість того, щоб вивести корабель до берега, капітан продовжив шлях, що тільки погіршило ситуацію. Судно затонуло біля острова North Brother. Медперсонал місцевих лікарень кинувся на допомогу, але загинули понад 1000 людей. Вижило лише кілька сотень.
- Після Другої світової війни на острові жили ветерани.
Після війни North Brother перестав виконувати виключно медичну функцію. Уряд вирішив використати острів як тимчасове житло для ветеранів, оскільки в місті бракувало квартир. На острові виросло невелике поселення з магазинами, бібліотекою, кінотеатром. У якийсь момент там жило до 1500 осіб.
- У середині XX століття острів знову став місцем ізоляції — цього разу для наркозалежних.
У 1950-х та 1960-х проблема наркотиків стала серйозною загрозою. Павільйони, які колись приймали хворих на туберкульоз, переобладнали для лікування наркозалежності. Практика ізоляції повернулася. На стінах покинутих будівель й досі можна побачити графіті тих, хто провів тут частину життя.
- У 1970-х хотіли зробити з острова казино.
У 1971 році з’явилася несподівана ідея — перетворити острів на «Східний Вегас». Це запропонували двоє членів міської ради. Згодом розглядали інші плани: будівництво в’язниці чи культурного кампусу. У 2015 році дослідники з PennPraxis на замовлення міськради навіть розробили план обмеженого відкриття острова для громадськості — але жоден із проєктів так і не було реалізовано.
Хоча сьогодні Brother Islands малонаселені або й зовсім безлюдні, їхнє минуле — це відображення процесів колонізації, експансії, урбанізації та адміністративних перетворень, що формували Нью-Йорк протягом століть.