Є випадки, коли під впливом часу деякі острови перетворювалися на півострови, та навпаки. Але ця історія не про це. Навіщо чекати кілька століть, якщо можна це зробити за один рік? Саме так подумав очільник Департаменту парків Нью-Йорка Роберт Мозес та приєднав острів Гантер до материка, щоб зробити гарний просторий пляж для мешканців та гостей міста. Історію острова Гантер та його перетворення на півострів розкажемо у цій статті на bronxname.
Стародавні мешканці острова
Як і всю територію колишнього Нью-Йорка, острів Гантер колись давно населяли корінні індіанські племена. Збереглися згадки про племʼя сіваной, що проживало на території сучасного парку Pelham Bay. Індіанці з особливим трепетом ставилися саме до цього величного острова, на ньому було кілька культових каменів.
Один з них — камінь «Сіра кобила», розташований на північно-західному березі острова, слугував місцем для різних церемоній племені. Інший камінь, «Мішоу», також був важливим церемоніальним місцем, біля нього було знайдене поховання двох сіванських сахемів. Відомо, що Вампаж II, сахем сіваной, мав на острові Гантер укріплену резиденцію у XVII столітті.
Також острів відігравав важливу роль у забезпеченні племені їжею, адже тут всі займалися рибальством. На східному березі острова в деякі дні рибалки ловили понад тисячу фунтів риби.
Після того, як англієць Томас Пелл викупив в індіанців тутешні землі у 1654 році, острів Гантер був частиною його маєтку. Пізніше острів перейшов у власність Олександра Гендерсона та деякий час називався на його честь — островом Гендерсона. Після його смерті в 1804 році острів був запропонований до оренди.
Джон Гантер та його мисливський будинок
Джон Гантер, успішний бізнесмен і політик, буквально закохався у цю місцевість, але він не хотів бути просто орендарем землі. Він мріяв стати власником всього острова та провести тут все своє життя. Продавши все майно, Гантер зміг накопичити достатньо коштів, щоб викупити острів. У 1813 році він разом із дружиною Елізабет та сином Еліасом переїжджає сюди та будує власний особняк. Його описували як один з найкращих будинків свого часу, з трьома поверхами, великою верандою та терасами, що спускалися до берега. Будівля мала прямокутну форму, а головний вхід з великими дверима, обрамленими колонами, виходив на захід, до материка. В особняку була значна колекція мистецтва з понад 400 роботами таких художників, як Рембрандт та Леонардо да Вінчі. Будинок розташовувався на найвищій точці острова, на висоті 27 метрів над рівнем моря, звідки відкривався вид на Лонг-Айленд-Саунд й пагорби Пелхема.
Джон Гантер прожив у цьому маєтку до своєї смерті у 1852 році, після чого право власності перейшло до його сина Еліаса. Після смерті Еліаса в 1865 році його син Джон III дуже здивувався, коли дізнався, що не може стати повноправним власником острова. Річ у тому, що його дідусь, який мріяв, щоб цей острів залишався місцем сили його роду, у заповіті чітко прописав, що нащадки можуть успадкувати цю землю лише за однієї умови — вони повинні постійно проживати тут, не покидаючи родинний маєток. Однак Джон III мав інші плани та не бачив ніяких перспектив у житті на самотньому далекому острові, він хотів бути у вирі подій посеред бурхливого міста. Тож онук Джона Гантера продав землю меру Амброзу Кінгсленду у 1866 році. За наступні 23 роки острів змінив ще кількох власників: Елвіна Гіггінса, Гардінера Джордена та Олівера Айзеліна.
У 80-х роках XIX століття Нью-Йорк переживав великі зміни, які стосувалися й рекреаційного зонування. Департамент парків Нью-Йорка серйозно взявся за реалізацію проєктів з облаштування міських парків. У 1888 році було відкрито парк Pelham Bay, у 1889 — Bronx Park. Історію створення цих парків читайте за посиланнями: Pelham Bay, Bronx Park.
Враховуючи те, що острів Гантер був розташований недалеко від берега новоствореного Pelham Bay Park, не дивно, що вже через рік Департамент парків виявив бажання приєднати його до загальної паркової зони. У 1889 році місто купило цю ділянку за 324 000 доларів (еквівалент 11 мільйонів доларів у 2023 році). Було чимало охочих заселитися у колишній особняк Гантерів. Жити на острові в оточенні прекрасної природи та нового парку — справжня мрія.
У 1892 році Стівену Пібоді було надано право оренди особняка Гантера за 1200 доларів на рік, він також став доглядачем острова. Невдовзі після цього особняк перетворився на притулок для дітей.
Перетворення острова у півострів
На початку 1900-х років острів Гантер став популярним місцем для літнього відпочинку, де відкрили кемпінг. Колишній особняк був перетворений на готель. У 1903 році через збільшення кількості відвідувачів NYC Parks відкрили ще один кемпінг у Родманс-Нек на південь від острова. До 1917 року острів Гантер щорічно відвідувало близько півмільйона туристів.
Проте в 1920-х роках стан парку Pelham Bay почав погіршуватися. Острів також втрачав позиції, тут почали нелегально селитися європейські іммігранти, які будували там притулки та наметові містечка.
У 1934 році до справи взявся комісар парків Нью-Йорка Роберт Мозес. Він вирішив зробити один великий пляж, що зміг би обслуговувати всіх бажаючих. А для цього треба було зʼєднати острів Гантер з береговою лінією. Спочатку Мозес розібрався з кемперами, вигравши судову справу проти неофіційного встановлення наметів у парковій зоні. Після цього він реалізував свій задум, засипавши частину затоки Леруа. Таким чином, колишній окремий острів став частиною одного великого пляжу Орчард-Біч. Докладніше про історію облаштування цього громадського пляжу читайте у статті.
Східна частина острова Гантер прилягає до малих островів Гог й Кет-Бріар, які знаходяться в затоці Пелхем. Острів Гантер також з’єднаний з островом Твін на південно-східному краю. Раніше острів Твін складався з двох частин — Східного та Західного островів-близнюків, західна частина була з’єднана з островом Гантер через штучний кам’яний міст, який нині в руїнах. Острів Твін також приєднаний до іншого колишнього острова, відомого як острів Двох дерев. Зараз ці острови з’єднані з Гантером та материком. Пляж Орчард оточує затоку зі сходу у формі півмісяця. Раніше бухта прилягала до південної частини острова Гантер, але приблизно третина її була засипана для створення Орчард-Біч. Особняк Гантера був зруйнований під час будівництва у 1937 році.
У 1960-х роках планувалося розширення сміттєзвалища в парку Pelham Bay. Урядовці наполягали на тому, щоб зробити ще одне сміттєзвалище на півострові Гантер, подалі від пляжної зони. Але група природоохоронців на чолі з доктором Теодором Казиміровим виступила за створення заповідника дикої природи на тому місці, де планувалося розширити звалище.
У 1967 році мер Джон Ліндсей підписав закон про створення двох заповідників у парку Pelham Bay: заповідника Томаса Пелла та морського зоологічного й геологічного заповідника на півострові Гантер. У 1986 році була відкрита природна стежка Казимірова та Екологічний центр парку Pelham Bay.
Унікальна природа
Флора півострова переважно складається з ділянок старих лісів, які існували до заселення Нью-Йорка, а також рослин, привезених Джоном Гантером у XIX столітті. Дослідження, проведене Департаментом парків Нью-Йорка у 2005 році, виявило 49 місцевих видів рослин й 4 інвазивні. Деякі з них дуже рідкісні, наприклад: вошива, корінь квасців, широка букова папороть.
Морський зоологічний й геологічний заповідник острова Гантер охоплює острови Твін, острів Кет-Бріар, острів Двох Дерев й північно-східну частину острова Гантер. Тут є багато льодовикових ерратиків — великих валунів, які залишилися після останнього льодовикового періоду. Скелясте узбережжя Твін-Айлендів містить найпівденніше відслонення гартлендського сланцю, основного компонента корінних порід узбережжя Нової Англії, а також граніт з мігматитовими дайками й кварцовими жилами. Заповідник підтримує унікальну морську приливну екосистему, яка рідко зустрічається в штаті Нью-Йорк.
Тут розташований найбільший суцільний дубовий ліс у парку Pelham Bay, де ростуть білий, червоний й чорний дуби, чорна вишня, біла тополя, білі сосни, ялини та акації. Також можна знайти виноградний гіацинт, барвінок, лілейник й татарську жимолость, які були частиною саду маєтку Гантера. Екосистема солончаків островів включає чапель, бакланів, крабів-скрипалів, крабів-підков, морських черв’яків, вусоногих молюсків та устриць.
