Пляж Орчард, також відомий як «Рів’єра Бронкса», є на сьогодні єдиним громадським пляжем у цьому боро Нью-Йорка. Не завжди він переживав свої найкращі часи, не раз був на грані закриття та знищення. Але попри все, тут й досі проводять сонячні літні дні мешканці Бронкса й не тільки. Про історію створення та розвитку цього пляжу розкажемо у цій статті на bronxname.
Облаштування пляжу у Pelham Bay Park
Колись на території сучасного парку Pelham Bay жили індіанські племена, потім за ці землі воювали між собою голландці з англійцями. Та у 1887 році уряд Нью-Йорка взяв під свій контроль цю частину Бронкса й у 1888 році відкрив тут офіційний парк. Детальніше про історію Pelham Bay Park, його трансформацію та модернізацію читайте у статті.
Кілька років тут була загальна паркова зона, але на початку 1902 року Департамент парків та відпочинку Нью-Йорка вирішив підготувати локації до прийому відпочивальників та розширити спектр доступного дозвілля. Почалося з того, що розібрали два старі будинки, а залишену деревину використали для зведення безкоштовних купалень на березі, які влітку обслуговували близько 700 відвідувачів щодня.
Приблизно в 1903 році сусідній острів Хантер став популярним місцем для літнього відпочинку. Та ніхто не очікував, що наплив людей буде такий великий. Стало очевидно, що одного пляжу мало, треба розширювати берегову лінію, та облаштовувати її для громадського відпочинку. У 1905 році в Родманс-Нек, на південному заході від острова, відкрили кемпінг зі 100 купальнями. Там же зробили невеликий пляж, який назвали Орчард-Біч, на північно-східному краю Родманс-Нек. Охочих відвідати новий пляж було дуже багато, тому у тому ж році Орчард-Біч було розширено на 400 футів (120 м), додано туалетні приміщення та розчищено прилеглу територію. До 1912 року Орчард-Біч щоденно відвідувало в середньому 2000 людей у робочі дні та 5000 у вихідні, що зробило його одним з найпопулярніших місць для літнього відпочинку у Бронксі.
Масштабна реконструкція Роберта Мозеса
Сучасна рекреаційна зона Орчард-Біч була створена у 1934 році завдяки зусиллям Роберта Мозеса, який також розробив відоме поле для гольфу Split Rock. Фіорелло Ла Гардіа, що був на той час мером Нью-Йорка, призначив Мозеса уповноваженим з питань парків. Відразу після зайняття цієї посади Мозес наказав провести інвентаризацію всіх парків міста, щоб визначити, які з них потребують оновлення. Одним з перших обʼєктів, на який він спрямував свої зусилля, був Орчард-Біч.
28 лютого 1934 року Мозес оголосив про план реконструкції пляжу. Та на заваді йому стояло кемпінгове містечко. У березні він скасував оренду 625 кемпінгів, а у травні 1934 року на судовому засіданні рішення було ухвалено на користь міста, земельна ділянка була очищена від наметів. Після перемоги над кемперами Мозес взявся за реалізацію своєї ідеї. Він хотів зробити великий просторий пляж у формі півмісяця. Для цього треба було заповнити частину затоки Леруа між островами Хантер та Родманс-Нек. Проєкт передбачав засипання близько 110 акрів затоки сміттям від Департаменту санітарії Нью-Йорка та піском, який доставляли з Сенді-Гук й Рокавей. Роботи продовжувалися майже два роки, окрім величезного насипу, було також побудовано дві дамби та озеленена прилегла територія.
Пляж був відкритий у липні 1936 року, хоча ще не був завершений. В перший же день він зібрав близько 18 000 відвідувачів.
Існування пляжу під загрозою
Але час від часу виникали різні проблеми, яки ставили під сумнів існування Орчард-Біч. Спочатку була історія зі стічними водами з сусіднього Сіті-Айленду, які потрапляли до зони пляжу та погіршували стан води. Роберт Мозес тоді змусив побудувати нову каналізаційну трубу для острова, щоб уникнути закриття Орчард-Біч, адже деякі санітарні показники стали вже критичними.
У 1939 році, через рік після відкриття пляжу, були розроблені плани його розширення. Однак всі роботи призупинилися з 1941 по 1945 рік через Другу світову війну. Заплановане розширення відбулося лише у травні 1947 року. Воно додало 7 акрів (2,8 га) нової землі та 5 акрів (2,0 га) відновленого пляжу.
На початку свого існування пляж відвідували єврейські фольклорні співаки з багатолюдних східноєвропейських районів з мандолінами. З початку 1960-х років, коли пуерториканці почали переїжджати до Бронксу в пошуках кращого життя, пляж став відомий як «Пуерториканська Рів’єра». Тоді на набережній звучала афро-кубинська музика, всюди продавали часникову курку, рис й квасолю.
Але потім знову настала «чорна смуга». На початку 80-х років Орчард-Біч був у вкрай занедбаному стані. Колись чистий пісок був вкритий сміттям, павільйони й лавки поламані, туалети розбиті, а вздовж набережної скупчувалися повії та вуличні бандити. Та в черговий раз було виділено кошти на реконструкцію пляжу, адже не можна було залишати жителів Бронкса без єдиної можливості провести біля води спекотні літні дні. Ремонт павільйонів вартістю 1 мільйон доларів (еквівалентно приблизно 2,78 мільйона доларів у 2023 році) завершився у 1986 році. Частина пляжу Орчард була оголошена «тихою зоною», де заборонялося гучне радіо. Все частіше тут почали зʼявлятися родини з сімʼями, а пʼяні шумні компанії перемістилися в інше місце.
Були також певні плани щодо аквапарку на пляжі Орчард, однак ця пропозиція була скасована в 1999 році через сильний опір мешканців Сіті-Айленду.
Нове життя у XXI столітті
У середині 2000-х років, під час невдалої спроби міста провести літні Олімпійські ігри 2012 року, було запропоновано модернізувати кілька об’єктів у парку Pelham Bay. Місто планувало оновити павільйон на пляжі Орчард за 23 мільйони доларів, де південне крило мало використовуватися для громадського купання, а північне — для професійного плавання та водного поло.
У 2010 році стартувало будівництво розширення причалу на пляжі Орчард, куди було закачано близько 250 000 кубічних ярдів свіжого піску. Загальна вартість проєкту оновлення причалу становила 13 мільйонів доларів, з яких 7 мільйонів надав Інженерний корпус армії США, а 6 мільйонів — NYC Parks.
У середині 2020 року на автостоянці Орчард-Біч відкрили автокінотеатр. Тоді ж розпочалася масштабна реконструкція павільйонів. Роботи призупинили через пандемію COVID-19, але згодом Marvel Architects відновили реалізацію проєкту. Реконструкція передбачає зміну старий павільйонів, нові пандуси та торговельні точки.
Улюблене місце відпочинку у спекотні дні
На Орчард-Біч треба бути готовим до великого скупчення людей у вихідні влітку, це популярне місце для сімей з дітьми. Дістатися сюди можна громадським транспортом (станція метро Pelham Bay Park, потім автобус до зупинки Orchard Beach Circle) або власним. Біля пляжу є велика платна автомобільна стоянка та безкоштовна велосипедна.
Треба зауважити, що купатися можна лише під час чергування рятувальників: з 10:00 до 18:00.
На пляжі є вся необхідна інфраструктура для повноцінного відпочинку:
- 2 зони для пікніка зі столами та грилями для вугілля (але кількість грилів обмежена, тому краще брати з собою портативний);
- снек-бар Orchard Beach (в меню: гамбургери, нагетси, картопля фрі тощо);
- лаундж-ресторан Vistamar (латиноамериканська кухня);
- ресторан Seafood City (морепродукти);
- дитячі майданчики;
- спуск на байдарках у лагуні;
- спортивні майданчики та корти.
Враховуючи те, що пляж Орчард розташований в найбільшому парку Нью-Йорка, це чудова можливість поєднати відпочинок біля води з прогулянкою прекрасною зеленою територією.
Про актуальні програми озеленення Бронкса читайте у статті.