А ви знали, що Нью-Йорк був раніше відомим центром з виробництва льоду? Саме тут зʼявилися перші льодові підприємці, які видобували й продавали лід з озера Гудзон. Масштаби споживання зростали в геометричній прогресії, тож скоро почали зʼявлятися спеціальні льодові фабрики. Про одну з них розкажемо у цій статті. Вона вже давно не працює за першочерговим призначенням. Сьогодні в її стінах облаштований далекий від бізнесу та виробництва заклад. Далі на bronxname.
Льодовий бізнес у Нью-Йорку в XIX столітті
Джон Дж. Фелтер, Джон Дж. Перрі та Едвард Фелтер були першими, хто почав добувати й продавати лід з озера Гудзон у Нью-Йорку. Їхній бізнес став настільки вдалим, що вони заснували компанію під назвою «Barmore, Felter, and Company». Цей успіх спонукав інші льодові компанії об’єднатися для конкуренції, в результаті чого у 1831 році виникла «Knickerbocker Ice Company», яка дуже швидко стала популярною завдяки високій якості свого льоду, який видобувався з річки Гудзон та озер від Катскіллс до Олбані.
У 1855 році «Knickerbocker Ice Company» була офіційно зареєстрована та об’єднала у собі кілька компаній, кожна з яких внесла свої технології для покращення збору та зберігання льоду. На піку свого розвитку «Knickerbocker Ice Company» володіла десятками пароплавів та 75 льодовими баржами, маючи в розпорядженні близько 3000 працівників. Льодовий бізнес створив багато нових робочих місць у часи промислової революції.
До 1882 року «Knickerbocker Ice Company» стала найбільшою льодовою компанією в Нью-Йорку, володіючи численними складами по місту. За оцінками істориків на кінець XIX століття Нью-Йорк споживав близько 285 000 тонн льоду на рік. Однак з появою штучного льоду в 1900 році «Knickerbocker Ice Company» почала втрачати свою популярність та в 1924 році остаточно закрилася.
Фабрика льоду у Бронксі
Фабрику льоду у Бронксі було зведено в 1898 році за адресою 20 Bruckner. Через кілька років її розширив Джейкоб Рупперт, американський пивовар й конгресмен, який також був впливовою та поважною людиною на той час у Бронксі. У 1915 році під час розширення набережної Рупперт наполіг на тому, щоб було створено зручний шлях для доставки брили льоду до пивоварні «Ruppert Brewery» на Східній 92-й вулиці в Мангеттені. Сьогодні на цьому місці розташовані елітні кондомініуми «Ruppert Yorkville Towers».
Відкриття нової фабрики стало ударом по монополії босів Таммані, які контролювали ринок льоду та завжди завищували на нього ціни. Рупперт створив тоді безпрограшну комбінацію успішних бізнесів, які доповнювали один одного. Фабрика льоду забезпечувала його пивоварню, де постійно збиралися фанати легендарної команди «Нью-Йорк Янкіз», яку також придбав Джейкоб Рупперт.
Статтю про легендарний стадіон «Янкі» читайте за посиланням.
Але у 60-х роках XX століття пивоварня закрилася, майже одразу припинила своє існування й фабрика. Спочатку будівля викликала значний ажіотаж серед орендарів, адже була й дійсно побудована з розумом, мала функціональне планування та знаходилась у хорошому місці. Але потім колишня фабрика стала жертвою урбіциду, коли до влади прийшов відомий містобудівник Роберт Мозес. Єдине, що її рятувало тривалий час від знесення — великий рекламний щит, який приносив значний прибуток. Багато жителів Нью-Йорка знають про цю будівлю завдяки величезному рекламному щиту Uber на даху, що виходить на річку Гарлем.
Повернення до життя старої будівлі
Власником будівлі на 20 Bruckner був Льюїс Кац — юрист, який мав також бізнес, повʼязаний з рекламою та автостоянками. У 2014 році він загинув в авіакатастрофі, залишивши у спадок сину все майно, включаючи й колишню фабрику.
Водночас район Порт-Морріс почав активно розвиватися, й син Каца побачив у цьому можливість вигідно здати в оренду будівлю. Він найняв робітників, які провели всередині комплексне прибирання й почав шукати орендарів. Чекати прийшлось недовго. Через кілька днів зʼявився перший претендент — компанія Dream, з якою Кац одразу й підписав договір оренди. Dream — організація, яка займається освітніми програмами переважно для бідних темношкірих учнів зі Східного Гарлема та Бронкса.
Цей контракт буквально врятував будівлю від знесення. Адже вже неодноразово на неї скаржилися активісти захисту довкілля. Старі конструкції потребували ремонту та загрожували безпеці перехожих. До того ж всередині споруду буквально захопили тисячі голубів, тож гігієнічні умови були теж відповідні.
Але після підписання договору з Dream все змінилося. Всередині та зовні провели капітальний ремонт.
Чотириповерхова будівля має велику висоту стелі — від 17 до 22 футів, а загальна площа складає близько 40 000 квадратних футів. Всередині були знесені деякі перегородки, щоб відкрити простір. У будівлі є три ліфти — два вантажних й один пасажирський, всі вони також були модернізовані. З масштабних перетворень треба також відзначити розширення вікон для покращення природного освітлення. Додатково підрядники зміцнили залізобетонні колони для підтримки майбутніх навантажень.
Унікальною перевагою будівлі, яка неймовірно сподобалася представникам Dream під час першого візиту, була велика тераса на даху.
Замість металевих дверей були створені вестибюлі спереду та ззаду, а також додані лавки на відкритому повітрі та засклена вітрина, що зробило колишній німий цегляний фасад льодової фабрики вздовж бульвару Брукнера більш привітним та прозорим.
Реалізований проєкт підкреслює промислову спадщину оригінальної будівлі, створюючи сучасний простір для навчання, що відповідає вимогам XXI століття. Дизайнер та архітектор намагалися зберегти деякі елементи історії. Вони залишили відкриті сталеві конструкції, червону автентичну цеглу, бочкоподібні склепіння та великі арочні вікна.
Від старого заводу до сучасної школи
Тож відтепер у старій будівлі, де колись виготовляли та зберігали лід для пивної імперії Джейкоба Рупперта, у районі Порт-Морріс у Південному Бронксі розташована школа. Вона була спроєктована відомим британським архітектором ганського походження Девідом Аджайє.
Вартість проєкту склала 50 мільйонів доларів. Фінансування будівництва відбувалося за рахунок благодійних внесків приватних осіб. Школа розрахована на 1300 учнів від дошкільного віку до 12 класу. Пріоритетними категоріями є мешканці соціального державного житла найближчих районів та діти з особливими потребами.
На базі школи також працюють літні та позашкільні програми, а також завжди доступна підтримка та консультування з питань психічного здоров’я для учнів та їх батьків.
На третьому рівні знаходиться «Зала мрій» — світлий простір з трьома поверхами, що є місцем для різних зборів. Поруч розташоване велике приміщення, де проводяться мистецькі заходи.
На всіх поверхах є формальні та неформальні зони для відпочинку та активностей. На першому поверсі розташований «Ігровий простір» Завершує будівлю новий спортивний зал, наукова лабораторія та відкритий дах, оточений ландшафтним садом, який слугує відкритим класом й спортивним центром.
Для учнів нова школа Dream у Бронксі стала місцем надії та можливостей. Сьогодні побудувати щось в Нью-Йорку дуже непросто. Частіше за все просто старим будівлям дають нове життя. Як то кажуть: «У Нью-Йорку ми всі живемо з привидами». Та діти, яким пощастило навчатися у цій школі, зовсім не проти проводити час в колишньому царстві льоду. Головне, що сьогодні тут панує напрочуд тепла та затишна атмосфера.
Історію будівлі суду у Бронксі читайте за посиланням.